Вулиця Переяславська, а сьогодні Соборна, ще з ХІХ століття залишається торговим та адміністративним центром міста. А от культурний, політичний та духовний центр земство вибудовало вгорі цієї вулиці, у вигляді своєрідного ,,золотого архітектурного кола“. Тут були розміщені основні життєві артерії міста: міська земська управа, бібліотека, млин, літній кінотеатр, електростанція, чоловіча та жіноча гімназії, Свято-Троїцький собор, державне казначейство.
З середини 1840 року будинок казначейства містився на території Замку (вул. Замок м. Пирятин). Казначейство для міста слугувало таким чином: це був і грошевий гаманець, і економіст, і бухгалтер, не тільки всього міста, а і повіту, водночас, підпорядковувалось Міністерству фінансів. Якщо державний банк друкував гроші і видавав кредити, то казначейство приймало податки й спрямовувало фінанси земству на будівництво доріг, утримання державних установ , шкіл, армії тощо.
А от у жовтні 1901 року відчинилися двері нового земського держказначейства, інша назва – комерційний банк. Він зібрав весь економічний, політичний бомонд, адже тут проводилися всі фінансові операції повіту. Одноповерхова будівля державного казначейства, більш відома як колишнє приміщення Укрпошти, розташована по вулиці Європейській, 1. Архітектор не відомий.
Архітектура будівлі земського держказначейства вирішена у стилістиці неокласицизму. Вуличні фасади мають симетричну композицію, що підкреслено центральним розташуванням ризалітів завширшки у три віконні вісі, увінчаних трикутними фронтонами. Обрамлення віконних та дверних прорізів складається зі стилізованих плоских пілястр, профільованих прямих сандриків, клинчастого рустування із замковими каменями. Серед елементів пластичного оздоблення фасадів слід також назвати профільований карниз, кутові лопатки, підвіконний гурт, фільонки, підвіконні ніші. Водночас, лопатки, які членують площину стін дворових фасадів, відображають місця примикання внутрішніх стін до фасадних. Ризаліт, розташований на фасаді по вул. Соборній, має свої відмінності, а саме: поверхня його стін оздоблена так званим ,,стрічковим“ рустуванням; у полі фронтону позначено рік спорудження будівлі – 1901.
Будівля була на чотири входи, мала центральний ( операційний зал), декілька додаткових приміщень, в підвалі був розміщений сейф. Саме сюди, в 1903 році, коли була знайдена на Замку амфора, наповнена срібними монетами, було передано цей скарб на зберігання. Це була досить таки міцна споруда , товщина стін сягала 90 см. Цегляне перекриття підлоги та стелі, добавляло надійності в зберіганні грошових цінностей. Поряд (де було відділення телеграфу) працювала ощадкаса з окремим входом. В будівлі налічувалось вісім груб-камінів, три входи-виходи. Дах був з кованого листового заліза пофарбованого в зелений колір.
Будівля виконувала функцію казначейства до 1918 року. За часів УНР частина будівлі була у користуванні лісничого господарства. В період німецької окупації розміщувалась частина комендатури з банком. Починаючи з 1963 по 1970 роки це був будинок піонерів. З 1 грудня 1971 року - вузол поштового зв’язку з телеграфом.