Тротуар по вул.Успенській було викладено з цегли місцевого виробництва. Ймовірно, що масштабне будівництво в повітовому місті Пирятині, а також мощення тротуарів, було здійснено до 50-річчя діяльності Пирятинського повітового земства (1914 р.).
У звіті земства за 50 років своєї діяльності (1864 -1914 рр.) зустрічаються такі рядки: «Заведено було декілька десятків бруку у Пирятині, Яготині, Журавці, Калиновому Мості тощо та набруковано під’їзди до залізничних станцій, розташованих на території повіту».
Цікаво, що цегельної справи ще в 1803 році в Полтаві навчали кріпосних селян усієї губернії (серед них і пирятинців) німці-колоністи, яких «виписали» з Поволжя. З того часу цегляні заводи на Полтавщині почали рости, як гриби.
Перша офіційна згадка про цегельний завод в Пирятині датується 1859 роком. Діяв він на багатій запасами якісної глини північній околиці міста. У 1863 році в документах вже згадуються 2 цегельні заводи.
У «Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона» вказано, що в 1896 році в Пирятині налічувалося 8 цегельних заводів. На 1901 рік достеменно відомо про один – власником якого був М.П.Орловський. Налічував 10 робітників.
На 1904 рік в Пирятині вже існувало чотири цегельні заводи, які загалом виробляли 1,2 млн. штук цегли. Два було розташовано – по вул.Цибаня (раніше – Прилуцька), один належав купцю М.І.Супрунову, інший – міщанину Я.В.Москальцю. Ще два по вул.Січових Стрільців (раніше – Лубенська). Власники – козак С.Ф.Торба та міщанин Є.К.Нагорний.
Найвірогідніше, що для мощення тротуарів у центрі міста використовувалася цегла із заводу Пирятинського земства (був розташований на місці заводу, що працював у Пирятині до 1990-х рр.). Цей завод збудовано за ініціативи гласного (депутата) повітового земства Петра Миколайовича Волховського і передано в управління Соборного церковного попечительства. Саме на кошти, зароблені цим заводом, та з цегли, яку він випускав, «збудовано і освячено в 1913 році на горбочку поміж будівлями хлопчачої та дівочої гімназії Миколаївську церкву, то й скрасила вона Пирятин», - пише наш земляк історик Микола Стороженко про собор, названий в народі Новим. Зараз на його місці знаходиться Пирятинський культурно-громадський центр.
Проте є ймовірність, що для ремонту доріг та тротуарів могли використати цеглу Свято-Успенської церкви, збудованої в 1887 року коштом дружини капітана Миргородського полку Тамари Васецької. У кінці 50-х років ХХ ст. церкву було зруйновано.
