Пирятинщина має давню та багату історію, овіяну легендами та засвідчену в книгах і старовинних спорудах, що пережили сотні років та радують місцевих жителів своєю архітектурою.
Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини проводить системну роботу з виявлення, вивчення та облікування потенційних об’єктів культурної спадщини нашого краю. За останні півтора роки було виготовлено облікову документацію на дев’ять об’єктів у межах Пирятинської міської територіальної громади. Процес внесення до Державного реєстру тривалий. Документація проходить кілька етапів перевірки та голосування фахівців у сфері охорони культурної спадщини.
І от перші дві будівлі в реєстрі. Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.02.2022 № 50 до Державного реєстру нерухомих памяток України занесені 2 пам’ятки місцевого значення в Пирятині: Жіноча гімназія (зараз Пирятинський ліцей №4) з номером № 5032-Пл та Будинок родини Горкуш-Згурських (зараз Пирятинський краєзнавчий музей) з номером № 5033-Пл.
Жіноча гімназія в Пирятині (в іншій будівлі) відкрилася 1 вересня 1907 року. Її очолила дружина дворянина та гласного Єфросинія Миколаївна Волховська. А вже в 1912 році 185 дівчаток перейшли на навчання в двоповерхову будівлю по вулиці Бородінській, 2А (зараз – Європейська). У гімназії були просторі світлі кімнати, спортивний зал, кабінети фізики, біології, бібліотека. Також були передбачені квартири для учениць. Гімназія мала восьмирічний курс навчання з останнім педагогічним класом. Відомо, що в 1917 році в пирятинській жіночій гімназії навчалися 434 учениці. Це були доньки дворян, почесних громадян, чиновників, духовенства, козаків. Менше було дітей із сімей міщан, купців чи селян. Після революції 1917 року в приміщенні гімназії відкрили семирічну школу. У роки окупації Пирятина в приміщенні знаходився німецький шпиталь. Споруда частково була зруйнована. Проте стіни й цегляні перекриття поверхів зроблені настільки якісно, що не постраждали навіть під час бомбардування. У 1952 році почалася відбудова споруди силами громади. Відповідальним за будівництво був О. Л. Рибець. Через 4 роки у відбудованому приміщенні почала діяти повна середня школа № 6. О.Л.Рибець був її незмінним директором до 1981 року. У 1970 звели нове типове шкільне приміщення по вулиці Гагаріна 84, куди перемістилася школа №6, а приміщення колишньої жіночої гімназії передали спочатку школі № 2, а з 1989 – школі № 4.
Будинок Горкуш-Згурських зараз використовується як Пирятинський краєзнавчий музей. Архітектор будівлі не відомий. Садиба була побудована як родинний будинок для дворян Горкуш-Згурських. Голова родини Панкратій Моїсейович був родом з Яготинщини, с. Лісняки (на той час – Пирятинський повіт). Займав посади бухгалтера, колезького радника у Земській управі Пирятинського повіту. Брат Панкратія Іван з 1868 р. працював викладачем російської мови в Петровському Полтавському кадетському корпусі, з 1871 р. – у Московській військовій гімназії. 1890 р. вийшов у відставку, переїхав до Пирятина, за переказами старожилів, був старостою Свято-Успенської церкви. Внук Івана – пирятинський поет Володимир Корсунський. У будівлі за радянських часів знаходився районний відділ освіти.
У зв’язку із набутим охоронним статусом дещо зміниться порядок використання вказаних споруд, зокрема всі ремонтні роботи потрібно буде узгоджувати із органом охорони культурної спадщини.
Пирятинська громада має безліч принад для туристів та нерозгаданих таємниць. Відкриваймо Пирятинщину разом!
