Європейський день боротьби з торгівлею людьми започаткований 18 жовтня 2007 року Європейським Парламентом як день консолідації діяльності з підвищення рівня обізнаності щодо феномену торгівлі людьми та небайдужості громадськості до цього явища. Торгівля людьми є глобальним злочинним бізнесом, сучасною формою рабства, що грубо порушує права людини. Ця діяльність є найшвидше зростаючою кримінальною діяльністю у світі. За оцінками Міжнародного центру із запобігання злочинності ООН, щорічний грошовий обсяг за цей транснаціональний злочин становить 30 мільярдів доларів на рік, що робить його другим за величиною після торгівлі наркотиками.
До зовнішніх передумов торгівлі людьми належать наступні:
1. Недієва система протидії торгівлі людьми у світі (відкриття кордонів, спрощені можливості для подорожування; корумпованість відповідальних органів, які забезпечують дотримання законності; наявність у багатьох країнах світу законодавства, лояльного до заняття проституцією; формування міжнародних кримінальних об’єднань).
2. Попит на торгівлю людьми (обумовлений існуванням попиту на низькооплачувану працю та комерційну сексуальну експлуатацію, особливо на експлуатацію дітей; працю у галузях, де основна частина населення не бажає працювати через низку причин, зокрема, через небезпечні умови праці).
3. Наявність умов/сприятливих чинників для торгівців людьми (фінансова користь від торгівлі людьми; мінімальний ризик настання негативних наслідків для торгівців; відсутність справедливості відносно потерпілих та потенційних жертв, що дає змогу торгівцям маніпулювати своєю безкарністю).
4. Пропозиція, наявність потенційних жертв (бідність та економічна нерівність між країнами та регіонами; обмеження пропозиції щодо працевлаштування всередині своїх країн; наявність війн чи збройних конфліктів).
До внутрішніх передумов торгівлі людьми можна віднести такі:
1. Економічні (економічна нестабільність у державі; наявність тіньової економіки; соціальна нерівність у країні; високий рівень безробіття; обмеженість можливостей працевлаштування; низький рівень доходів та життя більшої частини населення, насамперед молоді; несприятливі побутові умови; матеріальна зацікавленість).
2. Соціальні (склад сім’ї – багатодітність, неповні родини тощо; розлучення; стосунки в сім’ї – відсутня батьківська опіка над дітьми; наявність насильства в сім’ї; авторитарна поведінка батьків, жорстоке поводження та занедбаність, часто з боку батьків, членів родини або оточення; очікування фінансової допомоги від одного з членів сім’ї; виїзд членів родини за кордон; девіантна поведінка батьків – вживання алкоголю, наркотичних речовин та залежність від них, кримінальна діяльність; низький рівень освіти; слабкі професійні навички).
3. Психологічні (девальвація моральних цінностей значної частини населення та їх деформація, що обумовлюється низкою причин: неблагополуччя у родині; бездоглядність або надмірно жорсткий контроль, який провокує протест, незалежно від статків родини; порушення емоційних контактів з членами родини; недоліки статево-рольового виховання; система цінностей у сім’ї; відсутність стійких моральних принципів; бажання ствердитися за рахунок інших; кризовий стан, у якому знаходяться українські громадяни, що призвів до зниження самозахисту, погіршення психологічного самопочуття людей).
4. Інформаційні (погана обізнаність українських громадян щодо можливостей працевлаштування та перебування за кордоном та їх наслідки; публікації багатообіцяючої реклареклами в пресі, Інтернеті, а також «агітація»; низька обізнаність щодо прав людини; соціальні стереотипи виховання).
5. Правові (відсутність належної системи захисту потерпілих; недостатня захищеність українських громадян від «торгівців людьми» як в Україні, так і за її межами; недостатня суворість покарання злочинців). Якщо 8–10 років тому основним чинником було безробіття, то сьогодні причиною бідності є не стільки безробіття як дуже низький поріг заробітної плати, що межує з бідністю (навіть за висококваліфіковану працю лікарів, медичних працівників, вчителів, серед яких абсолютна більшість – жінки). Хоч випадки експлуатації людей та торгівлі ними не вичерпуються виключно зубожінням та відчуттям безвиході, вони є безперечно найбільш сприятливими чинниками для торгівлі людьми.
Останніми роками сотні тисяч українок та українців їдуть на роботу за кордон. Причини можуть бути досить різними, але однією з основних є бажання отримувати гідну роботу та заробітну плату.
Найбільша небезпека стати жертвою торгівлі людьми очікує на тих, хто вирішив поїхати на роботу за кордон, проте потрапити у рабство можна і не перетинаючи кордону.
Психологи зазначають, що поїхати з дому хочуть і люди, які потерпали від домашнього насильства: жінку б’є чоловік, дочку або сина принижують батьки, чоловіку дорікають за те, що не працює або мало заробляє, тощо. Молодь мріє побачити нові країни та зробити запаморочливу кар’єру топ-моделі або комп’ютерного генія. На жаль, доволі часто дійсність руйнує ці плани. Чужий світ виявляється жорстоким та байдужим, а людина в ньому – обманутою та беззахисною.
Існує безліч сфер експлуатації людей. Для жінок це, переважно, робота хатньою робітницею, ведення домашнього господарства, проституція, порнографія, сфера розваг (танцівниці), сільське господарство; для чоловіків – робота на будівництві, сільське господарство; для дітей – жебракування, порнографія, секс-послуги, робота наркокур’єром тощо.
Нижче наведено основні форми торгівлі людьми:
- Торгівля людьми з метою трудової експлуатації;
- Торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації;
- Торгівля людьми з метою використання у виготовленні порнопродукції;
- Торгівля людьми з метою використання у жебракуванні;
- Торгівля людьми з метою вилучення органів.
Якщо ви або ваші рідні опинилися в ситуації торгівлі людьми звертайтеся до відділу з питань надання державних соціальних допомог, субсидій, інших видів соціальної підтримки населення та роботи з інформаційними системами № 3 управління соціального захисту населення Лубенської райдержадміністрації адресою: вул. Ярмаркова, 41.
Прийом громадян проводиться щоденно (крім вихідних):
Понеділок, вівторок, середа, четвер – з 8.00 до 17.15;
П’ятниця – з 8.00 до 16.00.
Також отримати консультацію можна у відділі соціального захисту та охорони здоров’я виконкому міської ради за адресою: м. Пирятин, вул. Соборна, 42, 1 поверх, каб. №10, тел. 2-14-30.
Обласна безкоштовна „гаряча лінія“: 0-800-500-620.
