Сьогодні православні християни відзначають свято Різдва Пресвятої Богородиці, або його ще називають Друга Пречиста. Це одне із дванадесятих свят, що присвячене Діві Марії, матері Ісуса Христа. У цей день підкреслюється, що Божа Мати є великою праведницею, помічницею і заступницею людей, покровителькою сільського господарства, яка народженням Христа зробила перший крок до вічного спасіння усіх людей.
На Пирятинщині це свято храмове. Найстаріший собор міста носить назву Різва Богородиці. Як повідомляють краєзнавці, що так храм був освячений 240 років тому. Будівля - зразок пізнього українського бароко. Пам’ятка культури національного значення. Унікальна культова споруда, яка не має аналогів на території Лівобережної України.
Дослідники сперечаються про рік зведення цього храму, швидше за все це друга половина ХVІІ ст. Існує версія, що в задумах будівничих це була оборонна козацька споруда або ж сотенна канцелярія. Адже з 1658 року Пирятин – сотенне містечко. Згодом споруду перебудували на церкву. Товщина стін будівлі більше 1,5 м.
У 1865 році навколо церкви збудували муровану огорожу. До1930-х років Собор мав два престоли: один на честь Різдва Богородиці, другий - Миколая Чудотворця. На початку 1930 років був закритий, у 1933-му перетворений на зерносховище.
У листопаді 1941 на прохання жителів міста німецька окупаційна влада дозволила відновити роботу храму. Це була єдина не сплюндрована культова споруда у місті. Віруючі швидко провели ремонт і регулярні богослужіння відновилися вже з Великодніх свят 1942 року.
У 1961 церкву зачинили і використовували як склад. У1963 собор Різдва Пресвятої Богородиці був узятий під охорону держави як пам’ятка архітектури республіканського значення.
Але будівля утримувалась в неналежному стані, особливо ж дерев’яні прибудови. Тому Державний комітет РМ УРСР у справах будівництва ухвалив рішення про проведення реставраційних робіт тільки мурованої частини споруди ХVІІ ст., а добудови демонтували. Сьогодні ми бачимо будівлю церкви такою, якою вона була в XVIIІ столітті.
Відомо, що в цьому храмі в ХІХ ст. служили дід та батько Василя Григоровича, мистецтвознавця, конференц-секретаря Академії мистецтв. Відвідували богослужіння Тарас Шевченко, Опанас Маркович з дружиною Марко Вовчок, академік живопису Аполлон Мокрицький, письменник Євген Гребінка.
