Перша водонапірна вежа та приміщення залізничного вокзалу - старовинні свідки історії Пирятина.
Історія пирятинської залізниці бере початок від 1894 року, коли було відкрито рух вузькоколійкою, яка сполучала Пирятин з станцією Прилуки. У жовтні 1912 року був відкритий рух поїздів на ділянці Бахмач – Золотоноша через Пирятин, вже по широкій стандартній колії. Цегляний вокзал за типовим проєктом, характерним для багатьох будівель вокзалів, збудовано 1913-го року. Під час буремних подій першої половини минулого століття, революції, Другої світової війни, пошкоджень зазнавали і колії, і станційні споруди. Відновлені та відбудвані вони й досі слугуюь пирятинській громаді.
Водонапірна башта в районі залізничного вокзалу – перша серед подібних споруд міста. Збудована в 1894 році, була введена в дію 1909 році. Як історична пам’ятка цікава й тим, що є одним із архітектурних об’єктів міста, який зберіг на собі шрами Другої Світової війни – внаслідок бомбардувань потужна повітряна хвиля пошкодила башту по всьому периметру. Силами місцевих умільців споруду врятували, закувавши її в металеві обручі. Це допомогло і вежа безперебійно працювала до 1990 року, а зараз стала пам’яткою, яка нагадує нам про тих, хто виборов перемогу у Другій світовій війні та відбудовував наше місто.
Про все це і навіть більше розповідає інформаційна табличка, встановлена сьогодні на пероні вокзалу. Текст таблички розроблено працівниками сектору туризму та охорони культурної спадщини спільно із краєзнавцем, залізничником Олександром Вовком. Встановлено за домогою працівників залізниці.
