Вишиванку я виймаю із давньої скрині
Та й дивлюся – в ній відбита доля України:
Перекраяна віками, часом перешита,
Усотала в себе думи давні й розмаїті...
Свято краси та старовинної моди відбулося в Пирятині. Жупани, свитки, корсетки, крайки, юпки – ці слова, буденні для наших бабусь, сьогодні розуміє не кожен. Тож Пирятинська міська рада вирішила нагадати, якими були традиції старовинного одягу, а також – яку музику слухали наші предки.
Відкривали вечір бандуристи Пирятинської школи мистецтв, виконали дві композиції.
Олександра Герасимова (етно-майстерня «Грицики») презентувала жіночий одяг із покроковою інструкцією: як правильно й доречно вбирати той чи інший елемент.
«Грицики» також запросили всіх до фотосесії – у традиційному чубатому весільному віночку та в старовинних жіночих костюмах.
А зазирнути красуні могли у дзеркала, яким вже більш, як по 100 років! Їх люб’язно надала Пирятинська загальноосвітня школа №4. Ці люстра збереглися в приміщенні ще з часів жіночої гімназії (1914 рік).
Серед презентованих костюмів відзначимо колекцію сорочок, вишитих Химкою Прокопівною Верезгою, що проживала у селі Каплинці. Вишиті вони на початку 20 століття. Зараз це родинна реліквія сім’ї Луценків із Кейбалівки. Зберігаються в онука Олександра.
Двохсотрічне село Олександрівку та його давні традиції презентували артисти Олександрівського сільського клубу. Вбрання із Замостища, що належать Будась Любові Іванівні та Будась Уляні Давидівні показали Ілона Ляшенко та Марина Шевчук.
Старовинні вбрання Теплівки привезла на показ Надія Лимар. Жінка з власної ініціативи створила шкільний музей, де збирає старовину. Цікаво, що вона презентувала дитячий костюм.
Кобзарство – тема, яку розкрив захід «У моди немає часу». Якою була мода на музику? У 19 столітті саме бандуристи, кобзарі, лірники були популярними музиками. За велику честь вважалося, якщо музикант зайшов у ваше місто чи село. Зокрема у фільмі «Поводир» Олеся Саніна є такий момент, де кобзар розповідає своїм побратимам: «Як грав я у Пирятині, то до мене тамтешній вчитель чоловіка якогось приводив…»
Це не вигадка режисера, Пирятин у 19 столітті, на початку 20 часто відвідували кобзарі та бандуристи. Бував тут і один із найвідоміших талановитих кобзарів Остап Вересай, родом з Калюжинців Прилуцького повіту. Мали ми й свого музику – Антіна Вечірського – кобазаря-сліпця із села Вечірки. Зокрема про нього згадують у переписці такі видатні люди, як Микола Лисенко та Опанас Сластіон. Архітектор Сластіон познайомився з ним у Білоцерківцях, відзначав, що музика хоч і талановитий, проте … невиправний п’яниця.
Тож якщо минуле рясніло народними талантами, то сьогодні ці люди є дійсно унікальними. Вони несуть частинку нашого генетичного коду. Таким є й Юрко Фединський, який виступив на заходів зі своєю дружиною Марією та товаришем із США – професійним музикантом Джоном.
Звучала в Пирятині цього дня і старосвітська бандура. Заслужений працівник культури України, член Національної спілки кобзарів і Спілки майстрів народного мистецтва Михайло Коваль із Великого Хутора, що на Черкащині грав для пирятинців впродовж години до початку показу. А власне на заході виконав «Думу про Альошу Поповича Пирятинського». Михайло Дмитрович уперше почув бандуру 10-літнім хлопчиком і з того часу вона супроводжує чоловіка все життя. Виконує народні та авторські пісні. У 2003 році Європейська Мовна Спілка (ЕВІІ) видала другий музичний альбом світової музики з двох компакт-дисків, до якого увійшов запис виконавця з України Михайла Коваля. Надзвичайно потужним та яскравим був виступ народного митця. Сподіваємося на те, що виступи цього музиканта в нашому місті стануть традиційними.
Пирятинський краєзнавчий музей представив колекцію старовинних прикрас, дукачів. А Михайло Коваль виставив власноруч виготовлені крайки.
Привітав усіх гостей свята міський голова Олексій Рябоконь, вручив подяки та подарунки від Пирятинської міської ради, побажав кожному не забувати про своє коріння та розвивати рідний край.
Протягом вечора було розіграно сувеніри від організаторів – чашки із символікою свята. А також намисто від етно-майстерні «Грицики».
Дякуємо всім, хто зробив цей день незабутнім. І нагадуємо – у моди на хороше та красиве немає часу!
Більше фото можна переглянути на сайті міської ради в розділі "ФОТОСВІТЛИНИ"
