Відповідно частини 2 статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці через укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо іншого не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Крім основного трудового договору, працівник може укладати трудові договори про роботу за сумісництвом, у тому числі внутрішнім.
Відповідно до статті 56 КЗпП України, робота за сумісництвом є одним з різновидів роботи на умовах неповного робочого часу. Частиною 3 цієї статті на роботі на умовах неповного робочого часу гарантовано недопущення будь- яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Таким чином, на роботі за сумісництвом (внутрішнім чи зовнішнім) працівник має право на щорічні та соціальні відпустки.
Згідно статті 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш ніж 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Працівник, що працює за сумісництвом, за власним бажанням має право на щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві (ст. 10 Закону України „Про відпустки“). Отже, відповідно до вище зазначеного на період оформлення щорічної основної відпустки за основним місцем роботи на роботі за сумісництвом працівник має право на оформлення щорічної відпустки, незважаючи на те, що ним не відпрацьовано шести місяців. Можливість скористатися відпусткою на роботі за сумісництвом одночасно з відпусткою за основним місцем роботи є лише правом для працівників, а не обов’язком.
Якщо щорічна відпустка на роботі за сумісництвом менша, ніж за основним місцем роботи, то відповідно до ст. 25 Закону України „Про відпустки“ сумісникам на їхнє бажання обов’язково надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.
