Щороку в четверту суботу листопада ми збираємося громадою, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю тих, хто вмирав від голоду на родючих українських землях.
Ми знаємо, через які нелюдські муки пройшов наш народ, яку криваву ціну він заплатив за свою свободу. То була жахлива сторінка в історії українського народу. Пам’ять про мільйони невинно загублених життів та скалічених доль, безлюдні села, страх у людських душах є пересторогою для нових поколінь українців.
Час лікує рани… Але рану в серці України загоїти неможливо... Вона завжди буде невгамовним болем нагадувати про тих, хто загинув у той час від голоду.
Ми сумуємо, але ми відчуваємо і гордість за наш народ. Він зумів вистояти, незважаючи на весь трагізм тієї важкої доби. Ми славимо усіх, хто у часи Голодомору рятував земляків від лютої смерті, часто ризикуючи своєю свободою і життям. Ми віддаємо данину шани тим, хто не скорився і чинив опір репресивній політиці.
Тож нехай в цей скорботний вечір в кожній пирятинській оселі запалає свічечка за душі тих, кого забрав Великий Голод 1932-33 років. Вічна їм пам’ять.
Міський голова Олексій Рябоконь
