Трудовий договір укладений з працівником може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк та строковий, що укладається на певний строк, установлений за погодження сторін та на час виконання певної роботи (пп. 2,3 ст. 23 КЗпП).
Строковий трудовий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру роботи (наприклад, при прийнятті працівника на сезонні роботи), умов її виконання (наприклад, для заміщення тимчасово відсутнього працівника), а також в інших випадках, передбачених законодавством.
При укладенні строкового трудового договору строк його дії встановлюють за згодою сторін. Строк дії строкового трудового договору може бути визначений часом настання певної події, конкретним строком, виконання певного обсягу робіт.
У разі прийняття працівника на роботу на період знаходження працівника у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з таким працівником укладають строковий трудовий договір.
Строк дії такого трудового договору визначатиметься часом настання певної події - виходу на роботу постійного працівника з відповідної відпустки.
Правове положення працівників, які працюють на умовах строкових договорів не відрізняються від правового положення працівників, що уклали безстрокові трудові договори. Вони також підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, мають право на гарантії в оплаті праці, щорічну відпустку, допомогу по тимчасовій непрацездатності тощо. Якщо після закінчення строку, вказаного в договорі, трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, то дія договору вважається продовженою на невизначений строк (ст. 39-1 КЗпП).
У строковому трудовому договорі може бути встановлена конкретна дата його закінчення. Так ось, саме ця дата вважається останнім днем дії строкового трудового договору.
Якщо строковий трудовий договір укладався на строк, що обчислюється місяцями або роками то необхідно дотриматися вимог ст. 241-1 КЗпП, на час виконання певної роботи, то роботодавець зобов’язаний його розірвати в останній день виконання цієї роботи, на період відсутності постійного працівника, то працівник, з яким укладений строковий трудовий договір, має бути звільнений в останній день перед виходом на роботу постійного працівника.
Коли укладається строковий трудовий договір із працівником, що приймається на період перебування постійної працівниці у відпустці для догляду за дитиною до трьох років, краще не вказувати точної дати закінчення строку дії трудового договору. У такому разі у строковому трудовому договорі слід прописати, що працівник приймається на роботу до дня фактичного виходу на роботу працівниці, що знаходиться у відпустці для догляду за дитиною до трьох років. Адже такий працівник може в будь-який час перервати відпустку для догляду за дитиною до трьох років і приступити до роботи або, перебуваючи у відпустці для догляду за дитиною до трьох років, вийти на роботу на умовах неповного робочого часу (ч.8 ст. 179 КЗпП, ч.4 ст. 18 Закону України „Про відпустки“).
За таких умов звільнити працівника, з яким укладений строковий трудовий договір, потрібно напередодні виходу на роботу постійного працівника.
Припинення трудового договору у зв’язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Підписуючи строковий трудовий договір, працівник фактично вже висловив свою згоду на припинення такого договору після закінчення його строку.
Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору може бути виданий в останній день дії строкового трудового договору або до цього із зазначенням дати звільнення, обумовленої строком трудового договору.
Днем звільнення вважається останній день дії трудового договору.
