Сьогодні 100-річний ювілей відзначає жителька Пирятина Варвара Кушніренко.
З побажаннями міцного здоров`я, душевного спокою та родинного затишку до Варвари Федорівни звернувся секретар Пирятинської міської ради Сергій Пазюк.
Непросте життя, юність якого була обпалена Другою світовою війною, прожила Варвара Кушніренко. Молодою дівчиною її забрали на роботу окупанти. Двічі втікала з полону, втретє не змогла… Тривалий час працювала в містечку Лоосдорф, в Австрії, доглядала величезне господарство.
Все подальше життя жінка з болем згадує ті страшні кровопролитні бої, які вона, разом з такими ж поневоленими робітниками, пережили під час звільнення з полону. Саме тоді в волоссі молодої дівчини з`явилася перша сивина. Тривалою та складною була дорога додому, до Великої Кручі, на Пирятинщині, де батьки чекали Варвару з полону, а трьох своїх синів - з фронтових доріг. Всі повернулися на рідну землю зранені фізично, виснажені морально, але не зломлені, бо ж справжні українці!
Невдовзі по тому Варвара вийшла заміж за молодого ветлікаря Івана Кушніренка з Дейманівки. Подружжя оселилося в Пирятині, тут чоловік спочатку працював у ветлікарні, далі – на м`ясокомбінаті. Збудували дім, виростили та виховали двох дітей – доньку Любу і сина Григорія. Саме вони на схилі літ є справжньою опорою та підтримкою для ювілярки. Донька з чоловіком переїхали з Черкас до мами, аби в усьому допомогати старенькій.
Як розповіла нам донька Варвари Федорівни, щодня жінка говорить, що дуже мріє дожити до тих щасливих днів, коли Україна переможе і настане мир! Щиро бажаємо ювілярці та всім нам, аби мрія про велику Українську Перемогу якомога швидше здійснилася!
