Останніми роками збільшуються обсяги зберігання зерна різних культур як в заготівельній системі (елеватори, хлібоприймальні підприємства та ін.), так і в системі вирощування (фермерські господарства, агрохолдинги та ін.).
Незважаючи на відмінності, ці системи об’єднує спільна мета: збереження зерна без втрат і без зниження якості.
Вітчизняна та зарубіжна наука досягла значних успіхів як з удосконалення методів виявлення зараженості зерна, визначення видового складу, так і з розробки ефективних заходів щодо обмеження чисельності комірних шкідників. Проте, варто пам’ятати, що кожен із заходів не може забезпечити повної гарантії щодо знезараження зерна та продуктів його переробки, а для цього слід обов’язково дотримуватись системи заходів, у якій передбачено вирощування якісного зерна, доведення його до високих кондицій перед завантаженням на зберігання, утримання складів у належному стані, систематичний контроль за шкідниками зерна і продуктами його переробки в місцях зберігання.
В Україні зареєстровано понад 116 видів шкідників запасів, які пошкоджують зерно і зернову продукцію під час зберігання. Щороку під час зберігання через них втрачається від 5-30% зібраного врожаю та при наявності їх знижуються харчові, фуражні та посівні якості зерна.
Найбільш поширеними і небезпечними шкідниками зерна та зернової продукції залишаються бути такі як: комірний та рисовий довгоносик, зерноїд, малий борошняний хрущак, борошноїди (рудий та суринамський), південна комірна та млинова вогнівки, зернова міль, борошняний кліщ.
Живлячись зерном, шкідники забруднюють його екскрементами, шкірками від линянь, відмерлими особами, трухою, павутинням. Зерно склеюється в грудки, ущільнюється, в ньому підвищується температура та вологість. Із пошкодженого зерна одержують неякісне з погіршеними хлібопекарськими та смаковими якостями борошно. Пошкоджене зерно набагато швидше заселяють плісняві гриби, які виділяють отруйні для теплокровних мікотоксини.
До основних факторів, які сприяють швидкому розмноженню амбарних шкідників, відносять теплі зими та теплі приміщення, в яких зберігається зернова продукція, а також зберігання зерна в літку. Саме теплі, сприятливі для життя температури, є основним фактором для прискорення розмноження комах у зерносховищах.
Суттєву роль у системі заходів захисту зернових запасів відіграють профілактичні заходи: зерносховища повинні відповідати технічним і санітарним вимогам, з якомога меншою кількістю дерев’яних предметів, тріщин, щілин у стінах, підлозі, які являються місцем схову і резервації комах і кліщів. Чистота в зерносховищах, складах, елеваторах, тари й транспортних засобів, зерноочисної техніки, прилеглих до складських приміщень територій, справність вентиляційних комунікацій, покрівель, вікон, дверей. Зерно слід розміщувати і зберігати роздільно за категоріями натурної маси, засміченості, вологості, зараженості шкідниками. Свіжозібране – розміщувати окремо від зерна врожаїв минулорічних років.
Також згубною для більшості амбарних шкідників є температура +50 +60°С. У крайньому разі зерно пропускають через зерноочисну машину, для зменшення його зовнішньої заселеності. Під час зберігання взимку здійснюють регулярну вентиляцію, а в ясну, суху, морозну погоду, проморожують за температури мінус -5-10°С, за цих умов можна повністю позбутися наявних шкідників.
Важливе значення має надходження на склади здорового, не пошкодженого шкідливими організмами зерна та регулярне обстеження його на наявність амбарних шкідників, не рідше ніж одного разу в місяць.
Для виявлення осередків шкідників можна застосовувати феромонні та клейові пастки. Своєчасне виявлення заселеності зерна комірними шкідниками значно полегшує та підвищує ефективність винищувальних заходів. При виявленні в зерні, або зернопродукті комірних шкідників, чисельність яких перевищує ЕПШ (економічний поріг шкідливості), створюються сприятливі умови для розмноження, необхідно негайно вдаватись до спеціальних винищувальних заходів.
Основним і найбільш ефективним хімічним методом боротьби зі шкідниками запасів у порожніх елеваторах, складах, борошномельних приміщеннях і самої зернової продукції є фумігація (знезараження) та аерозольна обробка (дезінсекція). У сучасній термінології фумігантом називають пестицид, який за потрібної температури й вологості продукції та повітря може перебувати в газоподібному стані при концентрації, летальній для певного виду шкідників запасів.
Тривалість фумігації залежить від температури в зерносховищах: при +5+10 °С триває 10 діб; 11-15°С - 7; 16-20°С - 6; 21-25 - 5 діб, вище 26°С - 4 доби. Допуск людей та завантаження складських приміщень дозволяється після повного провітрювання протягом 2-5 діб. Реалізація продукції дозволяється через 20 діб після фумігації.
Аерозольну дезінсекцію застосовують у тому випадку, коли склад заселений найбільш небезпечними видами твердокрилих, але профумігувати його через недостатню герметичність приміщення неможливо.
Для боротьби зі шкідниками запасів використовують препарати згідно з ,,Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні“.
Для здійснення вказаних заходів слід обов’язково залучати фахівців, які мають відповідні допуски на проведення робіт з пестицидами і агрохімікатами. Слід пам’ятати, що обробки необхідно проводити за температури зерна не нижче 10-12°С, коли шкідники перебувають у активному стані. При здійсненні обробок обов’язково необхідно дотримуватись санітарних правил та правил техніки безпеки.
Управління фітосанітпрної безпеки Головного управління
Держпродспоживслужби в Полтавській області
