Хвороби зерна при зберіганні

  Якість насіння є одним із основних чинників, що забезпечують одержання високих і стабільних урожаїв сільськогосподарських культур. Водночас через насіннєвий матеріал можуть поширюватися збудники хвороб, які призводять як до погіршення цінності самого насіння, так і надалі до зниження продуктивності рослин.

Зберігання насіння, як відомо, є тривалим технологічним процесом, протягом якого діють різні біотично-абіотичні фактори, насамперед — це вологість, температура, доступ кисню, життєдіяльність комірних шкідників, розвиток хвороб.

Пошкоджене і забруднене зерно найбільш поширеними комірними шкідниками (комірний і рисовий довгоносики, великий і малий хрущаки, гороховий і квасолевий зерноїди, зерновий точильщик, рудий коротковусий і суринамський борошноїди, зернова міль, млинова та південна комірна вогнівки, борошняний кліщ, із гризунів — хатня миша, сірий та чорний пацюки) самозігрівається, в першу чергу пліснявіє, руйнується, виникає потужне  джерело первинної інфекції  грибів із родів Fusarium,  Аspergillus, Penicillium, Alternaria та ін., які продукують значну кількість антибіотиків і мікотоксинів.

  В Україні найбільшу небезпеку становлять фузарії. Вони заражають зерно, забруднюють його мікотоксинами в колосі і продовжують розвиток на зерні при зберіганні, збільшуючи поверхневу заспоренність в 30-35 разів і внутрішньонасіннєве зараження в 3-4 рази, а також багаторазово збільшуючи в ньому вміст мікотоксинів.
  Для зниження зараженості зерна фузаріозом та забруднення його мікотоксинами необхідно застосовувати систему заходів, як в передпосівний, так і в вегетаційний і післязбиральний періоди. Слід пам’ятати, що поширення фузаріозу колоса у значні мірі залежить від попередника, від системи обробітку ґрунту, стійкості сорту, фізіологічного стану рослини, фітосанітарного стану посівів культури.

 За­побіжні за­хо­ди мо­жуть роз­по­чи­на­ти­ся ще з по­ля: за­сто­су­ван­ня хімічної об­роб­ки посівів, яка зни­щує та об­ме­жує кількість шкідників зер­на, зернових культур та запобігає розвитку хвороб зернових сільськогосподарських культур.

 Далі очищення, просушування зерна, проведення повітряно-теплового обігріву зерна, опромінення його сонячним світлом в буртах, на токах і в зерносховищах, доведення його вологості до 13-14%.

  Про­дов­жу­ють­ся во­ни й на стадії підго­тов­ки зер­но­с­хо­вищ до зберіган­ня хлібної ма­си. Зер­но­с­хо­ви­ща, що ма­ють не­ве­ли­ке за­пов­нен­ня, ба­жа­но повністю вивільни­ти та очи­с­ти­ти. Про­во­дя­чи очи­щен­ня зер­но­с­хо­вищ, особ­ли­во складсь­ко­го ти­пу, слід особ­ли­ву ува­гу звер­ну­ти на важ­ко­до­с­тупні місця, в яких пер­шо­чер­го­во роз­ви­ва­ють­ся шкідни­ки зернових культур: верхні та нижні га­ле­реї, при­ям­ки норій, за­вальні ями, вен­ти­ляційні ка­на­ли. Очи­щен­ню підля­гає та­кож при­лег­ла те­ри­торія та техніка для об­роб­ки і пе­реміщен­ня зер­на.

  Під час за­си­пан­ня в схо­ви­ще та збе­ріган­ня, особ­ли­ву ува­гу слід звер­ну­ти на во­логість зер­на. Во­логість у жод­но­му разі не має пе­ре­ви­щу­ва­ти норм ус­та­нов­ле­них ок­ре­мо для насіння та про­до­воль­чо-кор­мо­во­го зер­на. У разі три­ва­ло­го зберіган­ня во­логість кра­ще змен­шу­ва­ти на 2-4% порівня­но з нор­ма­ми – це знач­но по­си­лює стійкість зер­на до уш­ко­д­жен­ня шкідниками, об­ме­жує їхню життєдіяльність.

Роботи з превентивної та знезаражувальної хімічної обробки (фумігація зерна) виконують виключно спеціалізовані підприємства, що мають відповідні державні ліцензії на проведення вказаних робіт.

Про це повідомляє відділ прогнозування, фітосанітарної діагностики та аналізу ризиків ГУ Дерпродспоживслужби України в Полтавській області.