Згідно статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Строк дії строкового трудового договору встановлюють за угодою сторін. Він може бути визначений: часом настання певної події, конкретним строком, виконанням певного обсягу робіт.
На строкові трудові договори поширюється загальне правило щодо укладення трудових договорів.
Строк, на який працівник наймається на роботу, обов'язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
В останній день строкового договору роботодавцю слід видати наказ про його припинення. Заява від працівника для цього не потрібна, оскільки сторони строкового трудового договору заздалегідь, ще під час його укладення, домовляються про період трудових відносин.
Стаття 47 Кодексу законів про працю України встановлює обов’язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, і видати йому належно оформлену трудову книжку в день звільнення.
У разі затримки видачі трудової книжки роботодавцю доведеться сплатити працівникові середній заробіток за весь час до дати її фактичної видачі. Якщо ж працівник у день звільнення буде відсутній на роботі, то роботодавець повинен надіслати в цей день йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки (п.4.2 Інструкції № 58).
Звільнення після закінчення строкового трудового договору вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років), одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда допускається лише за умови їх обов’язкового працевлаштування (ч.3 ст.184 КЗпП). На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців із дня закінчення строкового трудового договору.
