Латаття прийшло до нас із сивої давнини, овіяне легендами, оспіване в народних піснях.
Цю водяну рослину можна зустріти в заплавах річок північно-західної частини Полтавщини, воно утворює угруповання в затоках, старицях, на болотах. Латаття зникає, не витримуючи „конкуренції‘‘ з боку водяного різака алоєвидного, що утворює часто непрохідні колючі зарості. Королеву водойм - білу лілію, як називають цю водяну рослину в народі, нерідко зривають люди, які приходять купатися. Потім викидають, а зірваними ці квіти швидко в’януть…Та окремі рослини могли б жити до 22 років!
Латаття вважається індикатором чистоти води, воно не росте у забруднених водоймах. За квітами цієї рослини ще Карл Лінней у XVIII столітті визначав час доби, адже вона дуже чутливий барометр: розкривається о шостій годині ранку і закривається о вісімнадцятій. У хмарні дні та перед дощем квітки лілій закриваються, що дає змогу спрогнозувати погоду.
На території національного природного парку „Пирятинський‘‘ можна зустріти два види латать – латаття сніжно-біле та латаття біле і відрізняються вони одне від одного тим, що в першої біліші пелюстки.
На даний час латаття біле та сніжно-біле є рідкісними видами і відносяться до категорії ІІІ: види, популяції яких невеликі, але в даний час не відносяться до категорії „зникаючих‘‘ чи „вразливих‘‘, хоча їм загрожує небезпека. Занесені до регіонального списку рідкісних видів рослин Полтавщини - своєрідної Червоної книги області. Латаття сніжно-біле утворює рідкісні угруповання, які занесені до Зеленої книги України.
Навіщо знищувати квітку, коли є змога милуватися чудом природи щодня?
Відділ еколого-освітньої роботи та рекреації НПП „Пирятинський‘‘
