Пирятин – старовинне місто, що вже з 1592 року має Магдебурзьке право та власний герб. Місто, яке кілька разів спалювали, але воно відроджувалося і ставало ще більшим. З 1781 року - центр великого повіту, куди входила сучасна Гребінківщина, Яготин, Линовиця. Місто, де розвивалася промисловість, були великі ярмарки, місто, якому є про що розповісти.
І сьогодні, після багатьох десятиліть радянського примусового забуття, Пирятин хоче говорити. Хоче розповісти, яким він був, якими були його люди. Згадати хоча б ті уривки та фрагменти, які не вдалося стерти залякуваннями та репресіями.
Відділ культури і туризму міської ради почав системну роботу в цьому напрямку. Першим кроком стало видання 2 краєзнавчих нарисів місцевих авторів Олександра Вовка та Олександра Рудковського. Після того, як рішеннями шістдесят дев’ятої сесії сьомого скликання від 28 травня 2020 року було затверджено «Програму розвитку туризму в Пирятинській міській ОТГ на 2020 рік» та «Програму збереження культурної спадщини в Пирятинській міській ОТГ на 2020 рік» пожвавилася пошукова робота відділу культури і туризму спільно із громадським активом, краєзнавцями. Долучилися навіть небайдужі пирятинці, які зараз не проживають в ОТГ. Серед них наша відома землячка Ольга Герасим'юк. На спільній зустрічі напрацювали робочий план щодо дослідження пам’яток культури та їхньої популяризації, а також включення їх до майбутніх туристичних маршрутів.
Працівники відділу культури і туризму та Пирятинського краєзнавчого музею взяли участь у вебінарах на тему збереження культурної спадщини: «Історія єврейських спільнот в Україні» та «Єврейські цвинтарі як частина загальної історичної спадщини». Після змістовних лекцій та практики в розшифровці єврейських надписів, краєзнавці продовжили роботу безпосередньо на цвинтарі. Начальник відділу культури і туризму Олена Гуленко разом із краєзнавцем Валерієм Квачем та редактором газети «Свіжий Апельсин» Вадимом Кирпиченком здійснили експедицію на єврейський цвинтар. Кладовище зустріло заростями та потрощеними могильними плитами. Нарахували до 60 надгробків у задовільному стані (які ще можна відновити). Найстаріше поховання з тих, що бачили, 1904 року. Є й більш сучасні 1956 року. Серед надписів російською зустріли прізвища Крут, Майлис, Саксонская, Коган, Бергман, Берштейн, Рискін. Ймовірно, один із похованих Рискіних - колишній власник друкарні у Пирятині.
Зараз триває дослідження фрагментів бруківки, які видно з-під старого асфальту на багатьох вулицях міста. Зокрема, такий зразок по вул.Успенській, за інформацією краєзнавців, покладений після війни з матеріалів із розібраної Успенської церкви. Сама ж цегла ймовірно датується 1887 роком, коли будувалася церква. Тож історія нашого краю лежить просто на дорозі і варто, як говорив Олександр Довженко, «бачити зорі в калюжах під ногами». Щодо подальшої долі бруківки будуть проведені обговорення з громадою та настоятелем Свято-Успенського храму о.Іваном.
Пирятинці та гості нашої громади, якщо маєте цікаву краєзнавчу інформацію, долучайтеся до нашої спільної роботи! Любімо наш край, хто ж, як не ми?!
