Відповідно до статті 26 Кодексу законів про працю, під час укладення трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Згода працівника на прийняття на роботу з випробувальним терміном має бути зазначена у заяві працівника про прийняття на роботу. Відмова працівника від випробувального терміну може бути підставою для відмови роботодавця від укладення трудового договору. Умова про випробування повинна бути прописана в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу, з яким працівник має бути ознайомлений під підпис.
Працівник не може бути допущений до роботи, у тому числі й на умовах випробувального терміну, без укладення трудового договору та без повідомлення до територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
Законодавством передбачено терміни випробування. Так, строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, – шести місяців.
До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.
В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Працівнику нараховується заробітна плата за виконану роботу на умовах, встановлених у колективному договорі або іншому локальному нормативному актів для його посади або роботи. Про прийняття на роботу вноситься запис до трудової книжки, інформація про встановлення випробувального терміну до трудової книжки не вноситься, оскільки це не передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Період випробування дає право працівнику на основну та додаткові щорічні відпустки, передбачені для його посади або роботи. У разі настання тимчасової або стійкої втрати працездатності працівник має право на матеріальне забезпечення відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування“.
Для окремих категорій осіб випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється. Зокрема, не встановлюється випробувальний термін для:
осіб, котрі не досягли вісімнадцяти років;
молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
осіб, обраних на посаду;
переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
вагітних жінок;
одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
осіб на тимчасові та сезонні роботи;
внутрішньо переміщених осіб.
