Щорічно 21 лютого у світі відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі. Міжнародне свято рідної мови мало послугувати захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті.
Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. За оцінкою фахівців, із 6000 мов, які нині існують, половина з них знаходиться під загрозою зникнення у найближче десятиріччя.
Українська поетеса Ліна Костенко влучно відмітила „нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову“. Всяка мова бідніє від того, що нею не користуються на державному рівні й не спілкуються у побуті. Нею варто думати та мріяти, дивуватись і любити. Недарма ж учені довели, що наша генетична пам’ять тісно пов’язана із мовою, яка може прокинутись у генах навіть через кілька поколінь.
