Захист прав на земельні ділянки
Відповідно до ст. 152 Земельного Кодексу України:
1. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
2. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
3. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом і відповідно громадянам забезпечені рівні умови захисту права власності на землю. Гарантії рівності умов захисту права власності на землю також передбачені ч. 2 ст. 318 та ч. 1 ст. 386 Цивільного Кодексу України.
Частина 2 коментованої статті визначає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Таким чином, закріплено, що власники та землекористувачі користуються захистом прав не лише, пов’язаних з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а й не пов’язаних із правом володіння (наприклад, вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою при самовільному зайнятті земельної ділянки).
Частина 3 коментованої статті визначає перелік способів захисту прав на земельні ділянки. До таких способів захисту віднесено наступні:
- визнання прав (п. „а“ ч. 3). Необхідність у використанні такого способу захисту виникає тоді, коли право на землю (власності, користування) оспорюється, заперечується іншими особами або створюється неможливість реалізації особою свого права власності на землю або землекористування у зв’язку з наявністю сумнівів у інших осіб або втратою належних правовстановлюючих документів на земельну ділянку;
- відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (п. „б“ ч. 3).
У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування земель, що належать власникам або перебувають у користуванні, засмічення промисловими або іншими відходами, проведення на землях розвідувальних робіт та в інших випадках виникає необхідність відновлення стану таких земель до того, який існував до порушення прав землевласників та землекористувачів. Одним із поширених способів відновлення стану земельної ділянки є рекультивація порушених земель, умови здійснення якої визначені ст. 166 ЗК України. Крім того, на практиці досить поширеним способом відновлення стану земельної ділянки при її самовільному зайнятті є вимога знесення самовільно побудованих будівель та споруд, які були збудовані за час незаконного використання земельних ділянок.
- визнання угоди недійсною (пункт „в“).
Відповідно до вимог ст.ст. 203-207, 215-236 ЦК України недійсними є ті угоди, які не відповідають вимогам закону. За загальним правилом, правовими наслідками визнання угод недійсними є настання реституції, тобто обов’язок сторін повернути одна одній все, що було одержане за угодою, а у разі неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість у грошовій формі, якщо інші наслідки недійсності угод не передбачені законом (ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України).
Порядок визнання недійсними угод щодо земельних ділянок визначено ст. 210 ЗК України.
- визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. „г“ ч. 3).
Особливістю цього способу захисту прав на землю є те, що відповідачами виступають органи, наділені владними повноваженнями (органи місцевого самоврядування, органи виконавчої влади).
Визнання рішень органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади недійсними здійснюється в судовому порядку. Наслідки визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування визначені статтями 154 та 155 ЗК України.
- відшкодування заподіяних збитків (п. „г“ ч. 3).
Порядок відшкодування заподіяних збитків встановлений ст.ст. 611, 1166 ЦК України, ст. 157 ЗК України, постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 „Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам“.
Слід враховувати, що перелік способів захисту прав громадян та юридичних осіб, визначений ч. 3 ст. 152 ЗК України, не є вичерпним. Особа може застосовувати і інші способи захисту земельних прав в рамках чинного законодавства України, що не визначені ч. 3 ст. 152 ЗК України.
Також нагадуємо, що кожен громадянин може отримати безоплатну правову допомогу, звернувшись до Пирятинського бюро правової допомоги, що знаходиться за адресою: м. Пирятин, вул. Соборна, 41, тел. (053-58) 3-22-54.
