12 липня православні християни відзначають День святих апостолів Петра і Павла. Вважається, що саме цього дня вони прийняли смерть мучеників. А у народі знаменує закінчення купальських святкувань „маківки літа“ та початок підготовку до сінокосу.
Як правило, до свята прибирали садибу, підбілювали та підфарбовували хату, вішали чисті рушники. На церковну службу йшли з квітами й віночками, окрасою котрих були червоні маки. Ритуальною стравою були, так звані, мандрики – це коржики із пшеничного тіста з додаванням сиру. Назву пиріжків у народі пов'язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, у яких зозуля вкрала одного „мандрика“ і за це її Бог покарав — саме о цій порі вона перестає кувати. До свята Петра господині намагалися зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю і в день свята освятити в церкві, навіть, якщо зерно ще не зовсім доспіло.
Основний мотив свята становив початок жнив, до яких в Україні приступали після Івана Купала. Та й означені святі за народною уявою були перш за все хліборобами.
У жнива казали, що святі апостоли спостерігали за людьми, а потім, порадившись з Богом, „парували“ людей: ледачій дівці — роботящого хлопця, а роботящій — лежня, бо якщо навпаки, то ледарі з голоду помруть. А ще люди вірили, що святий Петро носить ключі від раю і має силу впускати туди благочестивих людей.