Понад 20 років Наталія Можчіль працює соціальним робітником у Центрі надання соціальних послуг. Як зазначає пані Наталія, за цей час полюбила свою роботу, бо це спілкування з людьми, можливість допомагати тим, хто цього потребує. 

«Найбільша родичка для мене», – так про Наталю Павлівну говорить її підопічна Євгенія Запорожцева, яку вона обслуговує вже 4 роки. Окрім Євгенії Петрівни, у Наталії Можчіль ще 11 людей, які потребують її допомоги. Серед них – сусідка Євгенії Запорожцевої – Тамара Іванова. Пенсіонерки завжди з нетерпінням чекають свою Наталію, адже вона не лише людина, яка допоможе оплатити рахунки, віднести книги в бібліотеку, оформити документи, прибрати, купити продукти й ліки, а й та, хто вислухає, підтримає і скаже добре слово.

«Тут не можливо працювати виключно за інструкцією, бо це люди, яким часто потрібніше не лише твоя фізична допомога, а твоя присутність», – зазначає Наталія Можчіль. 

Тож робота соціального працівника – це значно більше, ніж виконати посадові обов’язки. Це – бути зв’язком із зовнішнім світом, підтримати, коли складно, вислухати, коли хочеться поговорити, і дати людині відчути, що вона не сама.

Саме про таких людей буде серія публікацій, присвячена Дню працівників соціальної сфери.