Війна змусила родину Панасюків залишити все: рідний Краматорськ, дім, спокійне життя. Спочатку діти виїхали за кордон разом із волонтерами, а згодом Валентина та Петро вирушили в дорогу самі. Колона машин із цивільними — жінками, дітьми, людьми поважного віку — була легкою мішенню для ворога, і страх супроводжував їх кожен кілометр. Але залишатися під безперервними обстрілами було ще страшніше.
Спершу родина опинилася в Переяславському районі, а потім друзі чоловіка покликали їх у Пирятин. Так, у березні 2022 року вони знайшли тут свій новий дім. А трохи згодом повернулися й діти — тепер уже сюди, у безпечніше місце.
Зараз Валентина та Петро на пенсії, але відпочивати їм ніколи. Щодня вони приходять у волонтерський штаб, де плетуть маскувальні сітки для наших захисників. Це їхній внесок у перемогу, їхній спосіб допомогти Україні вистояти.
Вони переконалися: дім — це не тільки стіни, це люди, які тебе підтримують.І тут, у Пирятині, вони знайшли саме таку родину — теплу, згуртовану, небайдужу.
