Ранок, що розділив життя на «до» і «після». Гучні вибухи, страх за дитину, невідомість… Родина Олени Євдощенко, як і тисячі інших українців, змушена була покинути рідний Харків, рятуючи найдорожче – свою сім’ю.
Салтівський район, де вони жили, став одним із найбільш постраждалих. Вибір був болючим: залишитися під постійними обстрілами чи ризикнути й вирушити в дорогу, яка теж могла стати останньою. Вони обрали друге. Зі страхом, молитвами і вірою у порятунок вони виїхали в Пирятин.
Тут розпочалося нове життя. Чоловік Олени знайшов роботу, а сама вона – в декретній відпустці, адже саме в Пирятині на світ з’явилася їхня друга донечка.
Проте думками вони часто повертаються в Харків. Улюблені вулички, парки, будинки – все те, що було таким рідним і дорогим, тепер живе лише у спогадах і на світлинах. Замість гамірного міста – згарища, замість звичних маршрутів – лише втрачені дороги.
Але в їхній родині залишається найважливіше – любов, підтримка та віра. Віра в те, що колись вони знову зможуть прогулятися рідним Харковом, показати дітям ті місця, які зараз зберігає тільки пам’ять. І поки цей день не настав, вони будують своє життя тут – у новому домі, з новими мріями, але з незмінною любов’ю до Батьківщини.
