9 березня ми вшановуємо Тараса Шевченка - поета, прозаїка, драматурга, художника, політичного і громадського діяча. Йому було призначено долею розбудити українців від національної сплячки. А його послання нащадкам у наш час під час війни з Росією залишаються надзвичайно актуальними.
Тарас Шевченко народився у дуже важкий час для українців, коли ми ще не мали незалежної держави та були закріпачені указом Катерини ІІ. Але він ніколи не втрачав надії на те, що його земляки об'єднаються та здобудуть свободу. Шевченка прозвали Кобзарем, тобто хранителем народної пам'яті. Тож не дивно, що його боялася Російська імперія, яка намагалася русифікувати всіх українців.
Тарас Шевченко народився у селі Моринці Київської області (зараз це Черкаська область) у багатодітній родині кріпаків. У нього було 5 сестер та 2 брати. З раннього віку він виявляв здібності до поезії та малювання. У дяка він навчався грамоти. Коли хлопчикові було 9 років, померла його мати, а батько одружився ще раз. Мачуха жорстоко поводилася з дітьми.
Тарасові було лише 11 років, коли він осиротів. Хлопчик наймався на різну важку роботу і шукав собі наставника, щоб вчитися малюванню. Під час пошуків вчителя він їздив різними містами. Зрештою потрапив у наймицтво до російського дворянина Павла Енгельгарда.
З 1829 по 1831 роки Тарас та Енгельгард жили у Вільнюсі, де юнак багато малював і майстерно опанував олівець. 1831 року Енгельгард взяв Шевченка із собою до Санкт-Петербурга і віддав на навчання малюванню. У Петербурзі Тарас познайомився з багатьма визначними художниками та колишніми українськими кріпаками, а також написав свої перші літературні твори.
1838 року його друзі художник Карл Брюллов та поет Василь Жуковський викупили Шевченка з кріпацтва. Для цього Брюллов намалював портрет, який розіграли у лотереї. Павлові Енгельгарду виплатили 2500 рублів, і він відпустив Тараса.
Здобувши свободу, Тарас Шевченко у 1838-1843 роках Шевченко навчався у Петербурзькій академії мистецтв. Цей період він називав найсвітлішим у своєму житті, описуючи його в автобіографічній повісті "Художник". Тут він багато малював, успішно справлявся з іспитами, а також створив рукопис своєї майбутньої збірки поезій "Кобзар".
Дуже важливим роком для Тараса Шевченка став 1840. У продаж вийшла перша друкована версія "Кобзаря", в якому він висловив протест проти влади та прагнення свободи. Російська імперія піддала збірку цензурі, а російські критики агресивно прокоментували творчість поета.
В 1843-1847 роках повернувся до України і багато подорожував багатьма містами, робив замальовки і писав патріотичні вірші. Під час подорожей Шевченко написав багато антиімперських творів, які не могли бути надруковані, але їх таємно передруковували і вчили напам'ять. В 1845 році він написав свій знаменитий "Заповіт".
В 1947 році Шевченка заарештували за "мрії про можливість Україні існувати як окремій державі", виказані у його збірці "Кобзар". Після цього Шевченко 10 років провів в арештах і засланнях, і продовжив писати і малювати попри сувору заборону.
Після звільнення йому було заборонено відвідувати Україну. В 1859 йому нарешті дозволили приїхати в Україну, але знову заарештували в тому ж році. У 1860 році вийшла остання збірка Шевченка "І виріс я на чужині...", де він висловив свої погляди на життя.
У 1861 році він помер в Петербурзі, а перепоховали його в Каневі на Чернечій горі згідно з його заповітом.
